Вид образотворчого мистецтва, завданням якого є оформлення простору сцени й надання візуальної оправи театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та світлових ефектів. До сценографії належить також компонування сценічних реквізитів і костюмів. Декорація в театрі відтворює матеріальне середовище, в котрому діють актори. У процесі створення декорацій застосовують виражальні засоби живопису, графіки, архітектури, а також освітлення, сценічну техніку, проекцію тощо. Театрально-декораційне мистецтво, сценографія
Перші театри були започаткові ще в добу античності. Вони передбачали масові видовища за участі понад десяти тисяч глядачів: наприклад, славнозвісний Колізей умішував близько 50 тисяч людей. За часів Середньовіччя театральні вистави проводили посеред вулиць і майданів.Історія театральних декорацій
В епоху Відродження у театрах з’явилися пересувні декорації, а також рухомі завіси. Для швидкої зміни декорацій використовували праву і ліву кишені сцени, поворотні кола тощо. Було винайдено кулісно-арочну декорацію, що допомагала створювати ілюзію глибини природного ландшафту, архітектурного пейзажу або інтер’єру.Із кінця XVIII ст. поширеною стала павільйонна декорація, а в XIX ст. — мальовничо-об’ємна. У XX ст. з’явилася можливість зображувати декорації віртуально — за допомогою проєкції, а потім — завдяки лазеру.
Основні види декорацій: жорсткі (об’ємні, напівоб’ємні, плоскі;м’які (мальовані, аплікаційні, драпіровані та гладкі). Матеріал для виготовлення твердих декорацій — деревина хвойних порід; м’яких декорацій — полотно, тик, тюль, оксамит, синтетика, технічні тканини. Художника, який створює театральні декорації, називають декоратором.