Позакласний захід до 210-річчя з народження Тараса

 

Сценарій  позакласного  виховного  заходу:

«Величне слово Кобзаря»
 

1-й учень:

Ось весна вже зовсім близько!
З гір біжить, шумить потік.
Нам в гаю дає берізка
Життєдайний свіжий сік.
А сама берізка біла
Березневі бачить сни.

2-й учень:

Якщо сніг вже скрізь розтанув
І травичка зеленіє,
Ще й пташок співає зграя,
Що це, означає?
Це до нас прийшла весна

Учнь 3:

Весна - це тепло, блакитне небо, яскраве сонечко.
Весна - це перші квіти, зелена травичка, зелені листочки на кущах і деревах.
Весна - це теплий дощик, веселі пісні пташок. Це перший грім і пер-ша громовиця.
Весна - це мамине свято, це день народження Тараса Шевченка, це Великдень.
І навесні завжди радісний настрій!

(Хор _______________________)

Ведуча:

Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим не можна. Як Україна. Як світ. Ріс безрідним сиротою, а став найріднішим усім нам з покоління і в покоління. Був кріпаком, а заговорив і показав шлях до свободи. Жив в імперії сваволі, насильства й наруги, де на всіх язиках все мовчить, а кликав порвати кайдани і йти просто, щоб не було за собою і зерна неправди.

Ведуча:

Мордувався в тюрмі народів і був свідком зречення материнської мови, культури й історії, а залишався вірним ідеалам волі й братерства, горів очисним вогнем сумління і вражав своїм запитанням, як полум’ям сорому: хто ж ми, чиїх батьків, ким і за що закуті… Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом. І на сторожі правди, любові і честі стоїть його слово.

 

(Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»).

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!

 

Учениця:

Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

 

Учениця:     Хліб і сіль тобі, Тарасе,

  Сьогодні підносимо…

(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)

  Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учениця:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,

  Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

  У розкриллі земних і заобрійних трас

  Височієш над світом, великий Тарас.

Учениця:     Твій голос – повнить пшеничний колос,

  Бо те, за що ми жили й боролись,

  Твій сон щасливий, зоря твоя,

  Велика, вольна, нова сім’я…

 

Ведуча: 

А почалось все з того, що 9 березня 1814 року у старій-престарій метричній книзі з’явився запис: «У жителя села Моринці Григорія Шевченка і дружини його Катерини народився син Тарас».                                                        

 

 

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

 

 

 

 Ведучий:  

Він так любив Україну все життя, він линув до неї душею. Їй віддав себе, їй присвячував твори, задля неї пішов у безсмертя.

 

 Ведучий:  

              Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати,

               що це легенда. Воно почалося з любові матері та батька і радісного,

               незважаючи на кріпацький стан, дитинства.

Учень.       Рано вмерла його мати,

                   Лишивсь сиротою,

                   Не міг раду собі дати

                   З горем і журбою.

                   Були у Шевченка

                   Брати й сестри рідні.

      

Учень.       Всі кріпаки, всі сироти,

                   Усі дуже бідні.

                   Були сестричка Маруся,

                   Яринка та братик Микита.

                   Малим його забавляла

                   Найстарша Катерина.

Ведуча: Доля Тараса була важкою все життя  без волі ,Він був поетом,якого ми до того не мали, поетом народним гнобленим але не скореним. Мав відкрите серце та волелюбний дух. Він володів чудовим даром пронизувати словом як променем.

Вірш «Однаково мені»

Ведучий:  

Шевченкове свято - то кришталево чисте свічадо.210 років минуло від того дня, коли українка-кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. А зараз кілька цікавих фактів з життя Генія. …

(Виконується пісня "Думи мої, думи мої.")

Ведуча:   Жіноча доля шлях журби й печалі. Краплиночок щастя та море жалю. Великий Кобзар бачить у жінці духовну красу , обожнює материнство  уславлює  вірність і щирість, не прощає  аморальності і жорстокості. Непоборна й сильна жіноча лірика у творчості Шевченка  Милосердям і любовю сповнені твори поета. До вашої уваги інсценізація поеми «Наймичка»

 

Інсценізація уривка з твору «Наймичка» ….

 

Ведучий:

Чарівна українська природа! Широкі і безмежні лани, степові дороги, що ген повилися від села до села, тихий гай, садок вишневий коло хати. Український вечір.

Танець

 

Ведуча:

Все цікавило малого Тараса: чому і як ростуть дерева, звідки птахи прилітають, куди сонце ховається ввечері. Обходив він малими босими ніжками навколишні стежки і дороги, яри і степи.

 

(Пісня Хор «По діброві вітер виє»).

 

 

Ведучий:

Хлопчик йшов шукати тих стовпів, що підпирають небо. Не дійшов, бо сонечко сховалось за обрій. Бо втомленого його посадили на воза чумаки і привезли до рідної домівки. І, мабуть, ще тоді  впала у серце Тарасове зірка, що запалила його любов’ю до поневоленого люду, до України.

 

Ведуча:

І там далеко-далеко Тарас мріяв про своє пристановище, про хатинку на Україні… А ще, молився на чужині, в незамкненій своїй  тюрмі, зорі Вкраїнській.

(Декламування поезії  «Зоре моя вечірняя»)

 

Ведучий:

Крутою, тернистою була його життєва дорога. Із 47 років життя лише 12 років на волі. До болю мало. Національний геній і в той  же час земна людина, в серці якої жила любов до рідного народу.

 «І досі сниться…»

  Ведуча:Вишуканість,ліризм та ніжність Тарас Шевченко навіював своїм поезіям він був тонким ліриком.  Та залишив нащадкам неоціненну книгу народного життя. Кобзар це збірка вічних перлин у ній описано усе чим він жив що любив до чого прагнув простота і мудрість душевність, щирість та  глибокий зміст .

Вірш «Чума» 

Ведуча Леся Українка у своїх поетичних рядках наголошувала на вірності поета батьківській землі і поневоленому люду:

Вкраїна бачила не раз,
як тії закоханці
надвечір забували все,
про що співали вранці,
і, взявши дар від неї, йшли
до іншої в гостину;
вони не знали, що то є
любити до загину.

Він перший за свою любов

Тяжкі дістав кайдани,

Але до скону їй служив

Без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

Його любові сила,

Того великого вогню

І смерть не погасила.

 

Його життєвий шлях був тернистим, проте це не завадило стати йому генієм. Він був особливою людиною: гостре слово, швидка думка, вправні руки, проникливий погляд. Недаремно називають його пророком. Це вкотре підкреслює важливість постаті Тараса Григоровича як для українців.

 «Чума»

 (Четверо з учасників свята  виходять під сумну мелодію пісні – з рушниками).

1 учень

Гей, у нашім краї,

Де степи і гори,

Серце Кобзареве

Із людьми говорить.

Пісня соколина

Горда лине в маси,

В рідній Україні

Славимо Тараса.

2 учень

На Дніпрі й Карпатах

Чути величаву

Думу ту крилату,

Що Тараса славить.

Чуєш нас, Тарасе,

Ми – твої онуки,

За твоїм наказом

Волю взяли в руки.

3 учень

Гей на Україні

Сонечко ласкаве.

Ми під небом синім

Всі поета славим.

Працею вшануєм,

Піснею прикрасим.

Рідний дім будуєм

З іменем Тараса.

4 учень

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

 

 

(Дівчата  виконують "Не журися Україно").